Для об’єктивного оцінювання економічної та екологічної доцільності виробництва біопалива, необхідно враховувати тип сировини (відходи АПК або органічні відходи виробництва), ресурси, за допомогою яких виробляється біопаливо (наприклад, чи використовується викопне паливо для виробництва), або чи потребує сировина використання землі для вирощування, транспортування за допомогою авто. Наразі можемо спостерігати наступний стан щодо виробництва біопалива з різних видів сировини в Україні.
Деревна біомаса
Масова частка використання деревної біомаси в Україні у вигляді дров, брикетів, тріски, пелет для видобутку теплової енергії становить до 90%, на противагу агробіомасі (солома, стебла кукурудзи, елеваторні відходи та лушпиння соняшника). Поступово зростає легальна рубка дерева у лісових господарствах. Втім, зростають й темпи нелегальної вирубки, а саме, заготівля населенням дров для власного споживання. Національний план дій з відновлюваної енергетики та Енергетична стратегія України на період до 2035 року передбачають збільшення заготівлі деревного палива до 13 млн. м3 (з яких більше 3 млн. м3 відходів, придатних для енергетичних потреб) за рахунок формування та оздоровлення лісів та збільшення площі вирубки.
Біогаз
Найвищий потенціал в Україні серед джерел біогазу – Київська та Дніпропетровська області. Теоретично, щорічно Україна може виробляти до 3,2 млрд. м3. Але у реальності, цифри свідчать про те що, цей потенціал реалізований лише на 5 %. Серед переваг біогазу:
- спектр сировини,використовуваної для його видобутку
- безпечність для навколишнього середовища
- незалежність видобутку від клімату та погодних умов
- відновлюваність
- можливість генерації як теплової, так і електричної енергії
Перешкоджають розвиткові цієї галузі декілька факторів: непопулярність та необізнаність населення щодо БГУ, відсутність сприяння держави, відсутність програм державної підтримки біогазової галузі.
Для прибуткової роботи біогазової установки доречно встановлювати її на полігонах твердих побутових відходів, поблизу фермерських господарств, підприємств з переробки с/г культур, очисних споруд тощо.
Потенціал муніципального енергетичного самозабезпечення
Ще одним перспективним напрямом енергозабезпечення, розповсюдженим у країнах Європи, є утилізація стічних вод. Вони наповнені органічними речовинами та є джерелом біогазу. Утилізація стічних вод (міських, промислових) та мулових залишків вирішує одразу екологічні й енергетичні проблеми, з можливістю заміщення енергії з традиційних джерел до 40%-99% у сфері централізованого теплопостачання середньостатистичного міста.
Отже, інвестування в Україні можливе у будь-яку галузь відновлюваних джерел енергії: від побудування сміттєпереробних заводів та установок з переробки звалищних газів, створення сонячних теплиць для переробки мулових осадів, до встановлення біогазових установок та будівництва когенераційних котелень на біомасі. Максимальне використання вищезазначених способів енегогенерації дозволить досягти самозабезпечення енергією на міському рівні. Україна вже має успішні приклади застосування ВЕД на муніципальних та комерційних об’єктах. Детальні аналітичні огляди та статті про виробництво та динаміку споживання, а також експорту можна знайти на сайті Українського біопаливного порталу https://pelleta.com.ua/articles-p1.html
Вирощування біомаси та її вплив на клімат
Вирощування біомаси має вплив не тільки на екологію, енергетику, але й має соціальний бекґраунд, виражений у робочих місцях, питаннях конкуренції тощо. Важливим етапом для подальшого розвитку цієї сфери є цільове вирощування енергетичних видів рослин, у тому числі з задіянням занедбаних земель, з подальшою переробкою.
Серед прихильників спалювання біомаси побутує думка про “теорію вуглецевої нейтральності”. ЇЇ сутність полягає у тому, що при спалюванні біопалива з деревини, викид вуглецю рівний кількості того ж вуглецю, який поглинає дерево за свій життєвий цикл або дерев, які його замінять. Втім, це поглинання відбувається досить тривалий час, особливо зараз, коли триває інтенсивна вирубка лісів (та збільшення парникових газів як наслідок), у т.ч. й зарази висадки енергетичних рослин. Тобто, актуальним є питання відповідності терміну “відновлюваний” щодо деревної біомаси. Науковці наголошують на відновлюванні лісових ресурсів у певний термін часу для уможливлення скорочення негативного впливу на клімат. З огляду на вищезазначені моменти, у Європі та Україні фокус з деревини, як основної сировини для біопалива, був переведений на відходи агропромислового комплексу.
Безумовно корисними для екології можна назвати біоетанол другого покоління (з відходів АПК та деревообробної пром-ті), а також біометан, вироблений з гною.
Українське законодавство про біомасу та її використання
Основні постулати стосовно використання біомаси закладені у документах:
- Закон України “Про альтернативні види палива”
- “Енергетична стратегія України до 2035 року”
Приводом для залучення інвестицій, у тому числі й іноземних, стали такі інструменти, як:
- запровадження спеціального “зеленого тарифу” на енергію з альтернативних джерел (до 2030 р.);
- спец тариф на тепло з альтернативних видів палива.
Втім, в українському законодавстві є і фактори, що перешкоджають функціонуванню станцій та котелень на біопаливі, як от податок на вуглецеві викиди.
Міжнародні зобов’язання України з забезпечення збільшення долі енергії з альтернативних джерел дали поштовх та сприяли стабільному розвиткові “зеленої енергетики”. За останніми данними, потужність українських об’єктів енергетики збільшилась (з альтернативних джерел) до 2239 МВт.